Чи готова ваша дитина до школи? Погляд дитячого нейропсихолога
Більшість не відповість. Вірніше відповість, але однобоко, обмежено. Тому що відповідь на це запитання безпосередньо залежить від того, кому це запитання адресовано – батькам, вчителю, психологу.
Учитель, психолог, та й батьки, швидше за все, погодяться з тим, що якщо дитина:
може назвати себе, своїх батьків, бабусю і дідуся;
знає свою адресу;
пори року, місяці, дні тижня і т.д.
вміє читати по складах простий текст, зможе повторити просту фразу;
рахує в межах 10;
узагальнює і виключає предмети за однією ознакою;
знаходить подібність і відмінність між предметами;
складе розповідь за картинками;
знає основні геометричні фігури і бачить їх поєднання;
розповідає вірш. Відповідає на прості питання;
знає 8-10 кольорів. Вміє штрихувати, може намалювати людину.
то у звичайну загальну школу він вступить і буде в ній навчатися.
До речі, на різних курсах підготовки до школи, та й в дитячих садочках, приблизно за такими критеріями підготовку дітей до школи і проводять. І ось дитина відповідно до цих критеріїв, йде до школи. Що буде з нею далі? Все добре? Сумніваюся.
Загляньте в перші, а краще в другі, треті, четверті класи загальноосвітніх шкіл, і ви зрозумієте чому. Запитайте себе, чому з кожним роком при збільшенні курсів підготовки до школи зростає кількість корекційних класів, дітей, які не бажають ходити в школу, вчителів, які не можуть навчати сьогоднішніх дітей. Значить, щось робиться не так. Або діти стали якимись іншими. Вірно і те, і інше.
Діти XXI століття. Факти
За даними інституту материнства і дитинства 84% дітей народжуються з родовою травмою. У них констатують дефіцітарний стан найбільш рано дозріваючих (стовбурових) структур мозку. Це означає, що всі етапи їх розвитку, починаючи з внутрішньоутробного спотворюються. Усі шкідливості, які плід пережив внутрішньоутробно, які йому привнесли мама з татом по обидва боки генетично, його власні інфекції, будь-яке захворювання першого року життя і т.д., – всі шкідливості скупчилися на його мозкових структурах. Однак важливим є те обставина, що розвиток нинішньої дитини проходить зовсім інші етапи, ніж 15 років тому.
Сьогоднішнє психічне і соматичне здоров’я дітей викликає не просто інтерес професіоналів, воно шокує.
Маємо парадокс: в медичній карті стан дитини оцінюється як відповідний нормативному, а дитина не може навчатися, конфліктує з оточуючими, виявляє схильність до відхилень у поведінці. Фахівці констатують, що у нинішніх дітей спостерігається зниження імунітету, епі-готовність, гіперактивність, підвищена агресивність, дефіцит уваги, волі, труднощі визначення мети й контролю за протіканням власної діяльності. Зросла кількість ліворуких дітей. Фасад цих проблем з віком змінюється. Спочатку дитина переплутала день з ніччю, потім виник енурез, далі в 10 років – страх відповіді біля дошки, в 15 років сексуальні проблеми і польова поведінка. Тому потрібно оцінювати здоров’я і психічний статус дітей по-новому. Змінився світ, і змінилися адаптивні механізми людини. Особливо це помітно на дітях.
Наслідки ядерних випробувань, поява нових засобів зв’язку інформаційних технологій, застосування штучних замінників їжі, зміна електромагнітного поля Землі і зміна екологічних факторів, привели до запуску інших ритмів, нової біохімічної, гормональної, вегетативної організації. Діти, народжені за допомогою «кесаревого розтину», народжені у воді, зі стимуляцією пологів, будуть відрізнятися від дітей, що пройшли родовий канал природним шляхом (що потрапили зі стану невагомості в стан гравітації). Раніше бабусі читали онукам казки, а тепер онуки сидять за комп’ютерами. Раніше лазили по деревах, грали в «вишибали», стрибали через мотузочки, а тепер навіть не вміють зав’язувати шнурки. Це дві різні людини, кожна з яких говорить своєю мовою тіла і на своїй мові мозку».
На якому “говорить” ваша дитина?
Перевірте!
Якщо вона:
мало плазувала, або не плазувала зовсім;
мала родову травму або – у мами були будь-які проблеми під час вагітності;
народилася за допомогою кесаревого розтину;
мала травми голови, загальний наркоз;
часто хворіла на простудні захворювання.
А зараз:
має проблеми з пам’яттю;
часто скаржиться на головний біль;
має порушення постави;
повільна або надмірно активна;
погано засвоює навчальний матеріал;
не відразу вас розуміє, відгукується не відразу;
рухає ногами, язиком, коли пише або малює
пропускає, заміняє букви, пише їх дзеркально
не може описати картинку, скопіювати малюнок;
займається в основному тільки тим, що їй цікаво;
має проблеми в поведінці, в стосунках із однолітками і ін.
А в її анамнезі є:
тіки;
астматичний бронхіт;
різні порушення постави;
порушення сну;
енурез;
головні болі;
синдром гіперактивності;
пренатальні ураження ЦНС;
вегето-судинна дистонія:
часті захворювання, знижений імунітет;
то з великою часткою ймовірності можна говорити, що ваша дитина – типовий представник нового покоління, до якого не можна підходити зі старими мірками. Не можна керуватися ними, в тому числі, і при підготовці дитини до навчання в школі.
А чим тоді керуватися?
До 80%, сьогоднішніх дітей мають порушення в розвитку мозку, які найчастіше пов’язані з мінімальними мозковими дисфункціями (ММД), незрілістю структур мозку.
Що це таке мінімальна мозкова дисфункція?
Образно і зрозуміло відповіла на це питання, дитячий нейропсихолог С.О Кузнеченкова: «ММД можна уявити «у вигляді дрімаючого вулкана, який в будь-який момент може прокинутися. І найнебезпечніше, що цей вулкан не тільки може, а й прямо-таки рветься прокинутися від сну. Для того щоб утримати це стихійне лихо в сплячому стані, потрібно багато сил. Ось і виходить, що при таких порушеннях мозок левову частку енергії витрачає на «боротьбу з вулканом», а на інші справи у нього залишається дуже мало ресурсів ». І можна скільки завгодно вчити дитину читати, рахувати, писати, але при цьому вона ніколи не буде по-справжньому готовиа, ані до навчання у школі, ані до життя.
Перш ніж будувати будинок, треба зробити хороший фундамент. Таким фундаментом розвитку для дитини є її нервова система, її мозок. Саме вони визначають зараз і будуть визначати в майбутньому все його життя – здатності, стосунки з іншими і самим собою, кар’єру, інтелект і найголовніше – його здоров’я.
На жаль, мінімальні мозкові дисфункції, незважаючи на свою назву, можуть доставити багато неприємностей. Так, клінічні дослідження показали, що страждають таким порушенням, як синдром дефіциту уваги, набагато частіше, ніж звичайні люди, кидають школу (32-40%), мають менше друзів або зовсім їх не мають (50-70%), погано справляються з роботою (70-80%), втягуються в антисоціальну діяльність (40-50%), більше курять, схильні до алкогольної залежності. Більш того, діти, що зростають з СДУГ, з найбільшою ймовірністю вагітніють в підлітковому віці (40%), заражаються венеричними захворюваннями (16%), частіше перевищують швидкість і потрапляють в численні аварії, страждають на депресію (20-30%) і розладами особистості (18- * 5%) в дорослому віці.
Мінімальні мозкові дисфункції можуть призводити до сотень інших порушень, піддаючи життя людини різним небезпекам у вигляді психосоматичних хвороб, неадекватної поведінки, залежностей. Чи не дозволяють йому розпоряджаються своїм життям. Чи є рішення у цієї проблеми? Так є. Завдяки досягненням сучасної нейропсихології.
«Нейропсихологія – це наука про мозкові організації психічних процесів. Вона вивчає, що відбувається в головному мозку, коли ми говоримо, думаємо, відчуваємо, діємо, поводимося тим чи іншим чином. Нейропсихологія допомагає зрозуміти і піддати аналізу глибинні механізми індивідуальних особливостей людини, обдарованості або відставанні в розвитку, особливого або спотвореного сприйняття навколишнього світу, проблем в світогляді і поведінці».
Сучасна нейропсихологічга діагностика і корекція дозволили розробити адекватний підхід до вирішення багатьох проблем. У їх числі і проблема підготовки сучасної дитини до успішного навчання в школі. Що потрібно для її вирішення? Незалежна нейропсихологична діагностика готовності дитини до школи або при «складному» анамнезі – повне нейропсихологічне обстеження дитини. Оптимальний варіант за рік, два до школи. Сьогодні це вже загальноприйнята у всьому світі практика. Дитячий нейропсихолог на відміну від дитячого невролога, психіатра чи психолога не тільки визначить наявність (відсутність) у дитини порушень в розвитку мозку, а й визначить, в якому відділі мозку вони знаходяться. Розповість, до яких наслідків в житті дитини вони можуть привести. І головне – детально відповість на питання, що потрібно зробити, щоб цього не сталося. Але це ще не все. Нейропсихологічне обстеження дозволить батькам зрозуміти особливості розвитку дитини і його нервової системи, побачити його актуальні і потенційні можливості. Дізнатися, в якому напрямку краще розвивати свою дитину. В якій школі, за якою програмою, і у якого вчителя їй буде вчитися комфортно.
Автор – Геннадій Андрєєв.