Дислексія. Дисграфія.
Як працює Метод Дейвіса.
Досі існують проблеми діагностики та корекції дислексії. При визначенні в дитини наявності цього порушення в кращому разі йдеться про 10, максимум 15 симптомів. Неодноразово такий діагноз ставився дітям, які насправді мали синдром Аспергера) аутистичний спектр, неврози, розумову відсталість тощо.
Діагностична співбесіда в рамках методу Дейвіса, про який ідеться в цій статті, крім 38 основних, виявляє ще кілька десятків другорядних симптомів, що повністю унеможливлює можливість помилки.
Не всупереч, а завдяки
Отже, про що думають люди, коли вперше чують слово дислексія?
Одні - про проблеми з читанням, письмом і правописом. Інші - про перевертання і дзеркальне зображення букв і слів, треті - тільки про школярів, які відстають. Але майже всі вважають, що це якась форма нездатності до навчання. Насправді ж, нездатність до навчання - це всього лише одна з граней дислексії.
Сьогодні я хочу поговорити про особливий підхід до цієї проблеми і про позитивний бік дислексії.
Нерідко вчителі та батьки перебувають в абсолютному подиві. Дитина з дислексією може бути допитливою, мати добре розвинене усне мовлення, багату фантазію, творчі здібності або чудово розбиратися в техніці.
В однієї частини таких дітей проявляються схильності до математики, в іншої - до гуманітарних предметів, наприклад, географії або історії. Вкрай рідко, але трапляються дислектики, з талантом освоєння іноземних мов (щоправда, вони вивчають мови на слух, а тому однаково безграмотні в будь-якій з них).
За деякими параметрами такі діти навіть випереджають своїх однокласників. Іноді ця перевага, а також занижена самооцінка не дають змоги дислектику правильно будувати стосунки з однолітками.
Важливе завдання педагогів і батьків - навчитися розуміти цих дітей і дати їм можливість проявити себе в будь-яких уміннях, щоб упевненість у собі не була остаточно зруйнована.
Між іншим, відомі десятки прикладів дислектиків, які досягли в житті великих успіхів. Серед них - Леонардо да Вінчі, Ганс Крістіан Андерсен, Мерилін Монро, сімʼя Бекхемів, Дженіфер Аністон і навіть Стів Джобс. Причому їхня геніальність відбулася не всупереч, а завдяки дислексії!
У вільному перекладі з давньогрецької мови, слово дислексія означає "погана мова". Однак зараз фахівці в галузі проблем навчання виділяють дислексію з низки схожих діагнозів. Адже ми ж знаємо, як дислектик може бути розвинений у мовних галузях! У сучасному світі дислексією вважається стан, що перешкоджає розумінню тексту. Простіше кажучи, це порушення здатності читати.
Одним із типових симптомів дислексії є дисграфія - порушення, що виражається в ускладненому навчанні письма.
Дисграфія виражається в порушенні фонетичного принципу написання слів або їхніх частин (відповідність написання вимові), нерівному почерку, що стрибає і не має нахилу, неоднаковому розмірі літер, відсутності потрібних літер або дописуванні зайвих паличок, спотворенні графічного написання слів, їхньої граматичної форми, відсутності розділових знаків тощо.
Зазвичай дисграфія та дислексія трапляються разом, але іноді вони можуть спостерігатися й окремо одна від одної. Так, у дитини або дорослого може бути яскраво виражена дислексія, і при цьому гарний, або навіть красивий почерк.
У вітчизняній педагогіці дислексія завжди розглядалася як неповне порушення здатності до читання, що спричинене психічними відхиленнями і проявляється у вигляді повторюваних стійких помилок. Крім того, завжди вважалося, що на дислексію зазвичай страждають діти із затримкою розумового і психічного розвитку, із серйозними дефектами мовлення і слуху.
Однак у країнах Заходу, у міру вивчення цього аспекту, складалося інше ставлення до цієї проблеми.
Наприкінці 20-х років минулого століття американський учений доктор Семюель Торі Ортон дійшов висновку, що за наявності в людини дислексії права і ліва півкулі головного мозку ніби міняються ролями - тобто кожна з них робить роботу іншої. Пізніше він змінив свою гіпотезу і визначив дислексію як "змішану домінантність півкуль" (якщо зазвичай одна півкуля мозку буває головною в контролі над рухом тіла та мовленням, то в дислектиків одні ділянки мозку активніші в лівій, а інші - в правій півкулі).
Час минав, і теорії про природу і прояви дислексії змінювали одна одну
Так що ж таке дислексія?
Теорія Рональда Д. Дейвіса
У 1980-ті роки американський інженер, бізнесмен, архітектор і скульптор Рональд Д. Дейвіс, який з дитинства страждав на важку форму дислексії, ширше пояснив цю проблему і розробив систему її усунення в процесі навчання.
Дейвіс дав цьому явищу таке пояснення. Звичайна людина, переважно мислить "словами", але є люди, які здебільшого думають "образами", сприймаючи інформацію візуально. Через що виникають проблеми в період освоєння читання та письма.
Щойно діти, які "думають картинками", бачать вербальний (словесний) символ, їхній мозок дезорієнтується. Інакше кажучи, людина, яка страждає на дислексію та дисграфію, побачивши слово, образ якого в її свідомості поки що відсутній (наприклад, побачивши прийменник, займенник, прикметник, модальне слово), впадає в такий стан, коли текст перестає бути зрозумілим. У цей момент сприйняття символів сильно спотворюється і читання або письмо стає важко здійсненним завданням.
Багаторічні спостереження та опрацювання інформації фахівців і людей з дислексією свідчать про те, що вони бачать не одне, а відразу кілька зображень слова. Вони можуть бачити слово не лише у звичайному ракурсі, а й у дзеркальному відображенні, перевернутим під якимось кутом, або навіть у 3D, тобто, таким, що немов би плаває в просторі, - кількість варіацій безмежна. Саме тому таким дітям протипоказане навчання читання за складовою технікою навіть у разі великої кількості повторень і додаткових занять. Під час використання такої методики така дитина сильно концентрується, напружується і втомлюється від самого процесу, бо жоден набір складів не дає їй уявлення про слово, що має вийти з поєднання букв. Тому вона намагається вгадувати слова за першими літерами, що призводить до відчуття повної невпевненості в читанні, а потім і зовсім до відмови від нього.
Навчити людину з дислексією та дисграфією дотримуватися орфографічних правил теж вельми важко. Просто зазубрити ці правила не можна, оскільки практично в будь-якій мові вони містять велику кількість винятків. Дислектик або дисграфік може відмінно знати якесь правило, але при цьому просто не помітити, що воно порушене в конкретному випадку.
Для такої людини будь-який письмовий іспит або диктант стає справжніми тортурами, що призводять до емоційних травм і численних нервових зривів і комплексів. Ось чому ухиляння дитини від письмової роботи найчастіше викликане зовсім не лінощами, а елементарним бажанням уникнути негативних переживань.
Результатом досліджень Рона Д. Дейвіса став висновок про те, що дислексія виникає з процесу пізнання, що містить у собі сприйняття, пам'ять, оцінку, концептуалізацію (це образ, ідея або концепція, створені в розумі), інтуїцію й усвідомлення. Він охарактеризував дислексію як продукт мислення і реакції на "відчуття сплутаності свідомості".
Дейвіс також зауважив, що важливо в максимально ранньому віці виявити наявність дислексії, надати дитині підтримку і встигнути виправити проблему на ранніх стадіях навчання.
Наріжним же каменем методики Дейвіса стало визначення дислексії як вродженої особливості сприйняття, а не розумового порушення або наслідку травми.
Бо якщо мозок чи нервова система справді уражені, то функції цієї структури теж мають бути постійно пошкоджені. Однак будь-який фахівець, який коли-небудь спостерігав симптоми дислексії, підтвердить, що вони непостійні. Це можна простежити в рамках навчального процесу. Шкільні успіхи дислектиків мають нерівний, стрибкоподібний характер.
Порівняння мозкових шляхів людини з дислексією (зображено синім кольором) і типового читача (показано золотим кольором) .Леонард і Екерт, 2008
Неврологічні дослідження, що виявляють «аномалії»,
сповнені методологічних проблем
З точки зору Рональда Д. Дейвіса, крім дисграфії, дислексія може сприяти появі й багатьох інших порушень. Сюди відносяться дискалькулія (нездатність до освоєння математики), СДУГ і СДУ (синдром дефіциту уваги з гіперактивністю і без неї).
Для багатьох фахівців новим у теорії Дейвіса став погляд на синдром дефіциту уваги, який, на його думку, також піддається корекції.
Багаторічні спостереження послідовників методу Р.Д. Дейвіса підтвердили, що людина з дискалькулією може опановувати математику, попередньо вивчивши такі основні поняття, як час, послідовність, порядок, причина, наслідок.
Не заважає також знати, що математика і музика вивчаються за однаковою схемою: час, послідовність, порядок. Ні в кого не викликає подиву, що багато математиків є чудовими музикантами. Однак не всім відомо, що навіть за наявності хорошого, а іноді абсолютного слуху дитина з дислексією насилу освоює нотну грамоту, існує навіть такий термін, як музична дислексія.
Постійний супутник дітей з дислексією - дезорієнтація. Саме з цієї причини у більшості таких дітей погано розвинене відчуття часу і вони зазнають серйозних труднощів у його визначенні за годинником, як зі стрілками, так і за електронним.
Кожен з нас стикався з ситуацією, коли під час очікування час тягнеться нестерпно повільно, і навпаки, у стані збудження він летить. Тимчасове сприйняття дислектика зазнає куди значніших спотворень, якщо якийсь символ вводить таку людину в стан дезорієнтації. З порушеними відчуттями часу безпосередньо пов'язані й причини дискалькулії.
Дислексія та супутні порушення
Дискалькулія та СДУГ
Методи корекції
Метод Рональда Д.Дейвіса - це корекція дисграфії, дислексії, дискалькулії та СДУ за допомогою проходження процесу, що дає учням набути ментальних інструментів і надалі можливість самостійно визначати стан дезорієнтації.
Оскільки в дітей-дислектиків переважає візуальне мислення, то вони сприймають навколишній світ у тривимірних картинках, які швидко змінюються, і тому вміння концентрувати свою увагу в них зводиться до мінімуму.
Коли дислектики йдуть до школи, площинне зображення літер і цифр їх дезорієнтує, вони втрачають контроль у навчанні та починають відставати від ровесників.
Р.Д. Дейвіс розробив для дислектиків рекомендації з контролю за орієнтацією, які навчають таких дітей свідомому усуненню або вимкненню дезорієнтації.
Ця методика дає змогу людині увійти в стан орієнтації та замість спотвореного, багаторазового сприйняття отримувати точне відчуття дійсності, зокрема, бачити слова тексту.
Контроль за орієнтацією
Оволодіння символами
Щоб краще зрозуміти природу дислексії, ми маємо поглянути на знання мови як на дзеркало розумового процесу.
Будь-яка мова складається з символів, а символи складаються з трьох частин:
-
як символ звучить
-
що символ означає
-
як символ виглядає
Орфографія - це лише компонент, що визначає видиму частину слова. Опановуючи ту частину методу Дейвіса, яка називається освоєння символів, діти вивчають усі три компоненти символів. У підсумку вони можуть впевнено розпізнати слова за написанням (у тексті), за звучанням (сприймати їх на слух) і, як наслідок, зрозуміти їхній зміст. Мозок дитини при цьому утворює нові нейронні звʼязки.
Після того як діти освоять символи, свідомий контроль за дезорієнтацією їм уже не знадобиться.
Дитина з дислексією має якусь унікальну особливість. Вона не знає, як її використовувати, але вона не може її викинути чи загубити.
Проходячи 5-денний курс корекції дислексії за методом Дейвіса (30 годин, 6 годин на день інтенсивних індивідуальних занять), така дитина вчиться, як із цим даром жити і як його правильно застосовувати.
Метод Рональда Д. Дейвіса працює в Європі та США вже понад 40 років. 1982 року Рональд Д. Дейвіс заснував Центр із дослідження проблем читання при Центрі корекції дислексії в Бурлінгеймі, штат Каліфорнія. У 1995 р. він організував Міжнародну Асоціацію корекції дислексії, яка відтоді проводить регулярні семінари з навчання для медиків і працівників системи освіти по всьому світу.
Якщо ви ще не читали книгу Рональда Д. Дейвіса "Дар дислексії", тоді саме час зробити це зараз. Цей бестселер перекладено 35 мовами світу. Є переклад російською. Українською, на жаль, немає. Але якщо читати електронну версію, можна поставити український переклад.