Досі існують проблеми діагностики та корекції дислексії. При визначенні в дитини наявності цього порушення в кращому разі йдеться про 10, максимум 15 симптомів. Неодноразово такий діагноз ставився дітям, які насправді мали синдром Аспергера) аутистичний спектр, неврози, розумову відсталість тощо.
Діагностична співбесіда в рамках методу Дейвіса, про який ідеться в цій статті, крім 38 основних, виявляє ще кілька десятків другорядних симптомів, що повністю унеможливлює можливість помилки.
Дислексія. Дисграфія.
Як працює Метод Дейвіса.
Не всупереч, а завдяки
01
Отже, про що думають люди, коли вперше чують слово дислексія?
Одні - про проблеми з читанням, письмом і правописом. Інші - про перевертання і дзеркальне зображення букв і слів, треті - тільки про школярів, які відстають. Але майже всі вважають, що це якась форма нездатності до навчання. Насправді ж, нездатність до навчання - це всього лише одна з граней дислексії.
Сьогодні я хочу поговорити про особливий підхід до цієї проблеми і про позитивний бік дислексії.
02
Сьогодні я хочу поговорити про особливий підхід до цієї проблеми і про позитивний бік дислексії.
Нерідко вчителі та батьки перебувають в абсолютному подиві. Дитина з дислексією може бути допитливою, мати добре розвинене усне мовлення, багату фантазію, творчі здібності або чудово розбиратися в техніці.
В однієї частини таких дітей проявляються схильності до математики, в іншої - до гуманітарних предметів, наприклад, географії або історії. Вкрай рідко, але трапляються дислектики, з талантом освоєння іноземних мов (щоправда, вони вивчають мови на слух, а тому однаково безграмотні в будь-якій з них).
03
За деякими параметрами такі діти навіть випереджають своїх однокласників. Іноді ця перевага, а також занижена самооцінка не дають змоги дислектику правильно будувати стосунки з однолітками.
Важливе завдання педагогів і батьків - навчитися розуміти цих дітей і дати їм можливість проявити себе в будь-яких уміннях, щоб упевненість у собі не була остаточно зруйнована.
Між іншим, відомі десятки прикладів дислектиків, які досягли в житті великих успіхів. Серед них - Леонардо да Вінчі, Ганс Крістіан Андерсен, Мерилін Монро, сімʼя Бекхемів, Дженіфер Аністон і навіть Стів Джобс. Причому їхня геніальність відбулася не всупереч, а завдяки дислексії!
Відкриття Рона Дейвіса
Рон Девіс, сам доросла людина з важкою дислексією, придумав, як "виправити" власну дислексію, ще до того, як висунув будь-які теорії про те, як допомогти іншим. До 38 років він завжди погоджувався з офіційними висновками експертів, які діагностували його як розумово відсталого. Хоча його IQ становив 160, він розумів, що ніколи не зможе читати або писати без наполегливої боротьби, тому що з його мозком було щось жахливе.
Потім він помітив, що іноді його дислексія погіршувалася. Інженер за освітою, він вважав, що якщо він зможе придумати, як погіршити свою дислексію, то якимось чином натрапить на ключ до її поліпшення. Його перша підказка прийшла з його робіт - він зрозумів, що, коли він був на піку своїх творчих здібностей, його дислексія була найгіршою.
Тому він замкнувся в готельному номері і тренувався, посилюючи свою дислексію. Потім він працював над тим, щоб зробити його кращим. Через три дні настав момент, коли літери на картці гостя готельного номера раптово стали для нього розбірливими. Приголомшений тим, що всі літери були однакового розміру, а між словами були пропуски, він пішов до публічної бібліотеки, взяв з полиці книжку "Острів скарбів", сів і прочитав книжку від початку до кінця, перш ніж бібліотека того дня закрилася.
Це не було вирішенням проблеми дислексії, але це був початок шляху. Девіс поділився своїми ідеями з іншими, на свій подив виявивши, що більшість його друзів-художників також страждають на дислексію, і методом спроб і помилок розробив надійний метод, що допомагає іншим подолати власну дислексію. Приблизно через рік він відкрив свою першу читальну клініку.
Теорія Девіса про дислексію
Теорія Девіса виникла з цього раннього підходу проб і помилок як спосіб пояснити, чому методи Девіса працюють.
Замість того, щоб почати з теорії і використовувати її як основу для розробки методу, Рон Девіс відійшов від ідеї. Краще розуміння теорії усунуло б необхідність методу проб і помилок і дало б змогу розробити додаткові інструменти та методи.
Теорію Девіса можна резюмувати так:
ДИСЛЕКТИКИ - ЦЕ ОБРАЗНІ МИСЛИТЕЛІ. Дислексики насамперед мислять образами: вони зазвичай думають за допомогою уявних або сенсорних образів, а не використовують в умі слова, речення або внутрішній діалог (розмова із самим собою). Оскільки цей метод мислення є підсвідомим - швидше, ніж людина може усвідомити - більшість дислексиків не усвідомлюють, що саме це вони роблять.
Оскільки Дислектики мислять картинками або образами, вони схильні використовувати глобальну логіку та стратегії розміркування, дивляться на "велику картину", щоб зрозуміти світ навколо себе. Вони, як правило, дуже ефективні в розробці стратегій, творчих починаннях, практичній діяльності та розв'язанні реальних об'єктивних проблем, але зазвичай погано знаються на послідовному, лінійному й покроковому міркуванні, заснованому на словах.
Коли ви дивитеся на зображення собаки, ви не переміщуєте свій погляд від хвоста до стегон, до ніг, до плечей, до голови, до вух і носа, щоб зрозуміти, що на малюнку зображени собака. Ви бачите всі частини одночасно і робите висновок "собака".
Якщо більша частина або всі ваші думки зосереджені в картинках, ви звикли розбиратися в усьому, дивлячись на весь об'єкт або ситуацію відразу.
Дислектики, які здебільшого мислять образами, зазвичай розвивають дуже сильну уяву і використовують для розв'язання проблем візуальне або чуттєве мислення, а не вербальне.
Якщо вони спочатку збиті з пантелику (або заінтриговані), вони подумки перевернуть об'єкт, щоб подивитися на нього з різних точок зору або під різними кутами. Завдяки цьому розумовому процесу вони розвивають безліч унікальних здібностей і талантів.
Плутанина викликає дезорієнтацію
Ця здатність також може бути основою проблеми. Будучи дезорієнтованою, людина сприймає власне мислення як реальність. Більшість людей відчувають стан дезорієнтації, коли дивляться на оптичну ілюзію або піддаються сенсорним стимулам, що вводять в оману, наприклад, створюваним атракціонами віртуальної реальності. Але дислектики втрачають орієнтацію в повсякденному житті; це їхня природна реакція розуму на будь-яку сенсорну інформацію, що збиває з пантелику, а також на творче розв'язання проблем.
Дислектики, як правило, зазнають труднощів із нереальними і символічними об'єктами, такими як букви і цифри. Намагаючись зрозуміти символи так само, як автомобільний двигун або інженерну схему, вони можуть дезорієнтуватися. Це призводить до знайомих симптомів замін, пропусків, перестановок або транспозицій під час читання або написання літер і слів. Дезорієнтація не обмежується візуальним сприйняттям; багато дислексиків зазвичай плутають або спотворюють слова або послідовність слів у реченнях. Їхнє відчуття часу може здатися спотвореним, а координація рухів може виявитися сповільненою або незграбною.
Старі рішения заважають прогресу
Повторювані помилки, що виникають унаслідок неправильного сприйняття через дезорієнтацію, неминуче призводять до емоційних реакцій, розчарування та втрати самооцінки. Прагнучи розв'язати цю дилему, кожен дислектик почне розвивати набір механізмів подолання труднощів і компульсивної поведінки, що дають змогу обійти ці проблеми. Рон Дейвіс називає їх «старими рішеннями».
Механічне запам'ятовування, спів алфаввітної пісні, примушувати матір робити домашнє завдання, розігрування, нерозбірливий почерк, щоб приховати погану орфографію, майстерний обман і уникнення будь-яких завдань, пов'язаних зі школою або читанням, - ось деякі приклади.
Вони можуть почати розвиватися вже у віці шести або семи років. У дорослого дислексика буде цілий репертуар такої поведінки. Тепер у нас є повний спектр симптомів, характеристик і поведінки, зазвичай пов'язаних із дислексією.
Найважливішим аспектом теорії Дейвіса у розв'язанні дислексії є спостереження, що, коли звуковому символу - слову - бракує ментального образу і значення для дислексика, результатом стають дезорієнтація і помилки. Коли ми показуємо дислексику, як вимкнути дезорієнтацію в ту мить, коли вона виникає, а потім допомагаємо знайти й опанувати стимули, що спричинили дезорієнтацію, проблеми з читанням, письмом і правописом починають зникати. Те ж саме стосується і «старих рішень».
Дислексія и супутні розлади
Дискалькулія и СДУГ
З точки зору Рональда Д. Дейвіса, крім дисграфії, дислексія може сприяти появі й багатьох інших порушень. Сюди відносяться дискалькулія (нездатність до освоєння математики), СДУГ і СДУ (синдром дефіциту уваги з гіперактивністю і без неї).
Для багатьох фахівців новим у теорії Дейвіса став погляд на синдром дефіциту уваги, який, на його думку, також піддається корекції.
Багаторічні спостереження послідовників методу Р.Дейвіса підтвердили, що людина з дискалькулією може опанувати математику, попередньо вивчивши такі основні поняття, як час, послідовність, порядок, причина, наслідок.
Не заважає також знати, що математика і музика вивчаються за однаковою схемою: час, послідовність, порядок. Ні в кого не викликає подиву, що багато математиків є прекрасними музикантами. Однак не всім відомо, що навіть за наявності хорошого, а іноді абсолютного слуху дитина з дислексією насилу опановує нотну грамоту, існує навіть такий термін, як музична дислексія.
Постійний супутник дітей з дислексією - дезорієнтація. Саме з цієї причини у більшості таких дітей погано розвинене відчуття часу і вони зазнають серйозних труднощів у його визначенні за годинником, як зі стрілками, так і за електронним.
Кожен з нас стикався з ситуацією, коли під час очікування час тягнеться нестерпно повільно, і навпаки, у стані збудження він летить. Сприйняття часу дислектиком зазнає куди значніших спотворень, якщо якийсь символ вводить таку людину в стан дезорієнтації.
З порушеними відчуттями часу безпосередньо пов'язані й причини дискалькулії.
Контроль за ориєнтацією
Оскільки в дітей-дислектиків переважає візуальне мислення, то вони сприймають навколишній світ у швидко мінливих тривимірних картинках, і тому вміння концентрувати свою увагу в них зводиться до мінімуму.
Коли дислектики йдуть до школи, площинне зображення букв і цифр їх дезорієнтує, вони втрачають контроль у навчанні та починають відставати від однолітків.
Р.Д. Дейвіс розробив для дислектиків рекомендації з контролю за орієнтацією, які навчають таких дітей свідомому усуненню або вимкненню дезорієнтації.
Ця методика дає змогу людині увійти в стан орієнтації та замість спотвореного, багаторазового сприйняття отримувати точне відчуття дійсності, зокрема, бачити слова тексту.
Оволодіння символами
Орфографія - це лише компонент, що визначає видиму частину слова. Опановуючи ту частину методу Дейвіса, яка називається освоєння символів, діти вивчають усі три компоненти символів. У підсумку вони можуть впевнено розпізнати слова за написанням (у тексті), за звучанням (сприймати їх на слух) і, як наслідок, зрозуміти їхній зміст. Мозок дитини при цьому утворює нові нейронні зв'язки.
Після того як діти опанують символи, свідомий контроль за дезорієнтацією їм уже не знадобиться.
Три частини
слова
Щоб краще зрозуміти природу дислексії, ми повинні поглянути на знання мови як на дзеркало розумового процесу.
Будь-яка мова складається із символів, а символи складаються з трьох частин:
-
як символ звучить
-
що символ означає
-
який вигляд має символ
Методи коррекції
Метод Рональда Д.Дейвіса - це корекція дисграфії, дислексії, дискалькулії та СДУ за допомогою проходження процесу, що дає учням набути ментальних інструментів і подальшу можливість самостійно визначати стан дезорієнтації.
І наостанок
Дитина з дислексією має якусь унікальну особливість. Вона не знає, як її використовувати, але вона не може її викинути чи загубити.
Проходячи 5-денний курс корекції дислексії за методом Дейвіса (30 годин, 6 годин на день інтенсивних індивідуальних занять), така дитина навчається, як із цим даром жити і як його правильно застосовувати.
Метод Рональда Д. Дейвіса працює в Європі та США вже понад 40 років. 1982 року Рональд Д. Дейвіс заснував Центр із дослідження проблем читання при Центрі корекції дислексії в Бурлінгеймі, штат Каліфорнія. У 1995 р. він організував Міжнародну Асоціацію корекції дислексії, яка відтоді проводить регулярні семінари з навчання для медиків і працівників системи освіти по всьому світу.
Якщо ви ще не читали книгу Рональда Д. Дейвіса «Дар дислексії», тоді саме час зробити це зараз. Цей бестселер перекладено 35 мовами світу.
Діагностична співбесіда проявів проблем навчання. Висновок і рекомендації для педагогів.
2 год
220 євро